САЙТ ВОЄВОДИ МИКОЛИ

СТРАДЧ – БЛАГОСЛОВЕННА БОГОМ ЗЕМЛЯ




Суботнього літнього дня разом з групою катехизації при греко-католицькому храмі Покрови Пречистої Діви Марії м.Моршина вирішив відвідати святі місця Львівщини-Страдч та Крехівський монастир. В цих місцях мені вже доводилось бувати, однак щось мене заставляло туди поїхати ще. То ж на запрошення керівника катехизації Марії Воєводи, до того ж моєї братової, радо відгукнувся і поїхав з групою дітей, прихопивши, звичайно, фотік.
Місцевість Страдч – є розташована неподалік Львова в напрямку Яворова і оточена звідусіль прекрасними віковічними сосновими лісами. Ще задовго до виникнення княжого Львова і інших славетних галицьких міст, тут лунали слова молитви до Господа Бога, Пресвятої Богородиці, відправлялися Божественні Літургії, Молебні та інші богослужіння. Десь в цьому часі і почав діяти місцевий печерний монастир, який виник в результаті титанічної праці і зусиль декількох прибулих монахів. Ці героїчні і відважні люди зуміли вирубати в широкому кам‘яному пагорбі чисельні підземні коридори з нішами келіями, печерною церковцею, їдальнею-рефектарем і т.д. Величина виконаних робіт сучасну людину просто вражає. В майже незміненому вигляді цей унікальний на всю Україну печерний монастирський комплекс зберігся до наших днів. Без жодних перебільшень, тільки на прикладі Страдча можна по-справжньому відчути і уявити, як виглядало первісне подвижницьке монаше життя на теренах нашої Батьківщини. В більшості інших святих українських місць таких, як Києво-Печерська Лавра, чи Почаїв в результаті пізніших чисельних добудов і перебудов місцеві монастирські печери втратили свій первісний вигляд і там дещо загубився дух старовини.
Згаданий монастир проіснував тільки до 1243 року. Одна з монголо-татарських орд, що поверталася з військового походу до рідних сторін на Схід спалила по дорозі до дому цей монаший осідок і винищила біля 2000 людей, дорослих і дітей, з числа мешканців навколишніх околиць, які тут переховувалися в часі монгольського лихоліття. Мученицькою смертю загинули і місцеві монахи, які надали людям притулок. За побожними переказами на крики і плач невинно вбиваних русинів з неба зійшла Пресвята Богородиця і стала перед татарами зі словами: "Не руш! Стіна". Огорнула замучені душі своїм духовним омофором і повела їх у славі до оселі Небесного Отця. Саме про це почули юні моршинські діти від сестриці, яка розповідала про історію Страдча та про блаженних мучеників, похованих неподалік церкви на кладовищі.
Після тих трагічних подій пройшло вже немало часу, але тут і надалі відчувається особлива опіка і присутність небесної заступниці і покровительки – Матері Божої Нерушимої Стіни. Місцеву гору від тоді люди почали називати Страдецькою, Мученицькою.
В тридцятих роках минулого століття на прохання тодішнього місцевого пароха с. Страдч о. Миколи Вояковського відомий український археолог д-р Ярослав Пастернак проводив археологічні дослідження Страдецького печерного монастиря, але вибух ІІ Світової війни призупинив ці роботи. Згаданий дослідник, не зважаючи на фактор браку часу, зробив фаховий і детальний опис місцевої святині. Під час археологічних розкопок було виявлено чисельні сліди перебування тут людей, а також велику кількість людських кісток. Вони згодом були урочисто перезахоронені в окремому місці, неподалік від входу до печерного монастиря, а сам передсінок Лаври обмуровано і освячено в 1939 році, як церкву Матері Божої Нерушимої Стіни.
Завдяки зусиллям і старанням о. Миколи Вояковського на Святій Страдецькій Горі, як місце Смутку, Терпіння і Скорботи була встановлена Хресна Дорога, якій Святіший Отець Папа Римський Пій ХІ своєю грамотою з 1936 року надав статус Єрусалимської (з Єрусалимськими відпустами). Це означає, що участь в Страдецькій Хресній Дорозі прирівнюється за своїми ласками і заслугами до участі в Єрусалимському Хресному Ході, яким колись проходив Господь наш Ісус Христос.
Іншою особливістю Святої Страдецької Гори – є місцевий парафіяльний храм Успіння Пресвятої Богородиці, який датується 1795 роком. Ця мурована церковця, яка постала на місці давнішої дерев‘яної, що згоріла – є чудовою пам‘яткою архітектури і має особливу ласку та привілей. Вона відповідною папською постановою наділена повним відпустом на кожен день у році (за участь у Службі Божій). Тільки деякі церкви у світі мають такий великий привілей.
Парафіяльний храм має не лише духовну, але й мистецьку цінність, бо тут знаходяться: копія чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої Стіни, запрестольна ікона Успіння Пресвятої Богородиці, роботи одного з талановитих учнів творчої школи Холодного, дві ікони намісного ряду іконостасу – Ісуса Христа з відкритим Серцем та Матері Божої Неустанної Помочі, які належать до художнього доробку Антона Манастирського, а розпис іконостасу був виконаний рукою Олекси Новаківського.
Страдч дав світові і Христовій Церкві також двох блаженних мучеників: блаженного священномученика Миколая Конрада і блаженного мученика Володимира Прийму. Перший з них був професором історії філософії і соціології довоєнної Львівської Богословської Академії. З приходом більшовиків на терени Галичини Блаженніший Митрополит Андрей Шептицький призначив о. Миколу парохом у селі Страдч, а Володимир Прийма – дякував у місцевій церкві і був регентом парафіяльного хору. Отець Микола Конрад відрізнявся великою душпастирською ревністю і користувався належною повагою та авторитетом у парафіян; не був байдужим до людської біди та проблем. Володимир Прийма – був зразковим і практикуючим християнином, добрим сім‘янином, проявляв корисні і слушні ініціативи в парафіяльному житті. Отець Микола Конрад і дяк Володимир Прийма загинули мученицькою смертю 26 червня 1941 року майже 65 років тому від рук солдатів НКВС, які відступали на Схід під натиском німців. Цього дня о. Микола повертався до дому після сповіді важкохворої жінки, а дяк Володимир – його супроводжував, бо часи були дуже непевними. При поверненні до дому їх наздогнали енкавеесівці і не зважаючи на те, що місцевий священик був одягнутий в церковні ризи, силоміць повели до найближчого лісу, який з прадавніх часів називається Бірком і там обох по-звірячому замордували. Понівечені і скатовані тіла Христових мучеників знайшли останній спочинок на Страдецькому парафіяльному цвинтарі. В часі свого історичного візиту на Україну Святіший Отець Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив імена понад двох десятків нових блаженних Христової Церкви, серед них імена о. Миколи Конрада і дяка Володимира Прийми. Їхні могили стали місцем масових паломництв побожних християн і Господь Бог благословляє і щедро обдаровує людей чисельними дарами за молитвами новопроголошених страдецьких блаженних мучеників. Отець Микола Конрад – вважається духовним опікуном студентської молоді, а дяк Володимир Прийма – мирян.
Страдч для віруючої християнської душі має не тільки велике пізнавальне, але перш за все – духовне значення. Свята Страдецька Гора – є відомим відпустовим місцем. Що означає сам термін "відпуст"? Відпуст – це є прощення дочасних кар за відпущені вже гріхи в Сповіді. Однією з найважливіших умов отримання відпусту – є особисте навернення людини, у випадку важких гріхів – Сповідь, і прийняття Святих Тайн. Тим побожним християнам, які виконають передбачені умови (Сповідь, щира молитва, відвідання визначених святих місць або церков) Церква уділяє відпуст силою духовного, надолужуючого скарбу заслуг Ісуса Христа і святих.
На Святу Страдецьку Гору, зокрема на її Хресну Дорогу, до могил блаженних мучеників, до ікони Матері Божої Нерушимої Стіни, до монастирських печер приходять тисячі прочан. Тут згорьовані людські душі і серця шукають Божої підтримки і розв‘язку нелегких життєвих і духовних ситуацій.

За матеріалами статті д-ра Михайла Нискогуза "Страдч-благословенна Богом земля", яку можна прочитати на https://www.ugcc.lviv.ua


Создан 23 июн 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Переводчик онлайн Володимир Івасюк Зразковий театр української пісні Джерельце (м. Моршин) Всесвітній Фестиваль Українських Кредитних Спілок GPSies - Крос-кантрі в Моршині Календар України. Українське ділове мовлення